Posted on

Хронічні панкреатити

Хронічний панкреатит – це запалення підшлункової залози, яка відповідає за секрецію травних ферментів та продукування інсуліну. В нормальних умовах травні ферменти перебувають у клітинах і знаходяться в інактивованому стані, проте під впливом різноманітних факторів вони можуть активуватися та починають перетравлювати паренхіму підшлункової залози і власне тканини організму. Внаслідок запалення підшлункової та потрапляння в кров травних ферментів розвивається серйозна інтоксикація.

Розрізняють гострий та хронічний панкреатит, основна відмінність між якими полягає в наступному: при гострій формі недуги в результаті лікування можлива стабілізація роботи підшлункової, тоді як хронічний панкреатит призводить до неухильного зниження функцій органу.

Причини виникнення захворювання:

  • Жовчокам’яна хвороба;
  • інтоксикація, у тому числі й алкоголем;
  • запальні хвороби дванадцятипалої кишки;
  • травми;
  • прийом певної групи ліків;
  • порушення обміну речовин, які носять спадковий характер.

До головних симптомів панкреатиту належать гострий біль у животі, який віддає в спину, ознаки інтоксикації, рідкий кал.

Спеціалісти відзначають такі ускладнення хвороби як хибна киста підшлункової залози, панкреонекроз, панкреатогенний асцит, абсцес залози, легеневі ускладнення.

Якщо має місце хронічний панкреатит, недостатність ендокринної функції може стати причиною розвитку цукрового діабету.

У випадку загострення симптомів хвороби людина потребує негайної госпіталізації в хірургічне відділення, оскільки відмова від лікування може потягти за собою серйозні наслідки.

Під час ремісії хронічного панкреатиту, не кажучи вже про період лікування, хворий повинен повністю відмовитися від алкоголю та дотримуватися правильного раціону харчування. Показана дієта з обмеженим вмістом у продуктах жирів та збільшеним вмістом білка, тому у меню має з’явитися риба, м’ясо, молочні продукти, особливо сир та сметана.

Для правильного встановлення діагнозу лікар мусить провести повне обстеження пацієнта, призначити йому клінічний та біохімічний аналізи крові, аналіз сечі, УЗД органів черевної порожнини, гастроскопію, рентген органів черевної порожнини, ЕРХПГ та ін.

Posted on

Гепатити

Гепатит – запалення печінки, причиною якого у більшості випадків стають вірусні інфекції. Як правило, симптоми цього захворювання схожі з ознаками грипу: головний біль, загальна слабкість, втрата апетиту, блювота й нудота, підвищення температури тіла до 39 градусів і вище. Якщо хворобу вчасно не виявити та не лікувати, розвивається жовтуха, при якій шкіра стає жовтуватою, сеча набуває коричневого кольору, а з правого боку підребер’я з’являється відчуття здавленості. Проте останнім часом почастішали випадки, коли хвороба ніяк себе не проявляє.

На сьогоднішній день спеціалісти відзначають три різновиди вірусного гепатиту:

Гепатит А, причиною якого є так званий «вірус невимитих рук». Симптоми недуги проявляються не раніше ніж через 2-6 тижнів після інфікування, і в цей період хворий може передати хворобу оточуючим. Для того, щоб повністю вилікувати гепатит А, необхідна комплексна терапія протягом тривалого проміжку часу.

Гепатит В – це серйозніша форма вірусного гепатиту, оскільки в 10-ти відсотках випадків захворювання стає хронічним. Внаслідок довготривалого запального процесу можливий розвиток цирозу печінки. Основним засобом профілактики даної форми гепатиту є вакцинація.

Гепатит С – третій різновид недуги, основним шляхом поширення якої є кров. Найчастіше зараження гепатитом С відбувається внаслідок переливання крові, голкотерапії а також під час статевого контакту. Як правило, симптоми хвороби проявляються протягом одного-десяти тижнів, проте нерідко недуга ніяк себе не видає. Головна небезпека захворювання полягає в тому, що воно у переважній більшості випадків стає причиною складного хронічного гепатиту та повного руйнування печінки, що призводить до летального результату.

Головні ознаки гепатиту – поява жовтуватого відтінку шкіри та очних яблук, темний колір сечі, світлий кал, різка втрата апетиту, загальна слабкість, біль в правому підребер’ї. Якщо має місце вірусний гепатит, хворий підлягає негайній госпіталізації.

Якоїсь особливої програми лікування цієї хвороби не існує. Людині просто необхідно добре харчуватися та більше відпочивати навіть тоді, коли всі прояви гепатиту минуть. Проте можна суттєво покращити власний стан та виключити можливість інфікування оточуючих. Для цього при підозрі захворювання необхідно якнайшвидше звернутися до лікаря, здати всі необхідні аналізи та визначити форму гепатиту, адже від цього буде залежати комплекс подальшого лікування.

Posted on

Коліти, ентероколіти

Запалення кишківника називають ентероколітом, проте його можна розділити на дві складові частини:

  • ентерит – явище, коли запальний процес розвивається у тонкому кишківнику;
  • коліт – запалення має місце в товстому кишківнику.

Оскільки кишківник людини можна порівняти зі сполучною трубкою, згадані вище запальні процеси не можуть бути ізольованими. На початкових стадіях захворювання воно носить обмежений характер, проте згодом може поширитися на весь кишківник. Саме тому терапія недуги повинна бути комплексною та складатися з цілого спектру лікувальних заходів.

Як правило, колітом частіш за все хворіють діти, але й дорослі нерідко страждають від цієї хвороби. Існує наступна класифікація захворювання, яка розмежовує ентерит та коліт на декілька різновидів в залежності від причини їх виникнення.

  • До прикладу, бактеріальні коліти й ентерити є наслідком дії певних бактерій, які викликають розповсюдження кишкових інфекцій.
  • Паразитарні коліти виникають через активне розмноження у кишківнику паразитів, як то амеби, гельмінти, трихомонади.
  • Причиною токсичних колітів та ентеритів є враження слизової внутрішніх органів різноманітними токсичними агентами, в ролі яких можуть виступати як медичні препарати, так і хімікати.
  • Аліментарні коліти та ентерити виникають через поганий раціон харчування.
  • Механічні коліти є наслідком частих та затяжних закрепів.
  • Вторинні коліти й ентерити можуть бути ускладненням інших хвороб, які пов’язані з функціонуванням травної системи.

До симптомів коліту й ентероколіту слід віднести біль у черевній порожнині, здуття, нудоту, блювоту, діарею, присутність на язиці нальоту, неприємні відчуття під час пальпації живота. Якщо причиною хвороби стала інфекція, можливі кров’янисті виділення разом з калом. Також ознакою інфекційних колітів є підвищена температура тіла та симптоми, притаманні гострій інтоксикації, тобто слабкість, головний біль, ломота в тілі.

Щоб призначити ефективне лікування колітів та ентероколітів, слід, в першу чергу, визначити причину їх виникнення. Так, якщо до розвитку захворювання призвела інфекція, необхідно використання антибактеріальної терапії. Оскільки внаслідок хвороби з організму виводиться велика кількість рідини, хворому рекомендують вживати більше різноманітних рідин – компотів, трав’яних настоїв, питної води.

Posted on

Хронічні запалення матки та придатків

Запалення жіночих статевих органів за клінічним перебігом поділяються на гострі, підгострі та хронічні процеси. За ступенем важкості вони бувають легкими, середніми та важкими. Поговоримо про хронічні запалення матки та придатків.

Захворюваннями матки вважаються:

  • ендометрит – запалення слизової оболонки тіла матки;
  • метроендодермит – запалення слизового та м’язового шару тіла матки;
  • панметрит – запалення всіх шарів стінок матки;
  • периметрит – запалення очеревини, яка покриває тіло матки.

Захворюваннями придатків є:

  • сальпінгіт – запалення маткових труб;
  • оофорит – запалення яєчників;
  • сальпінгоофорит або андексит – запалення маткових труб та яєчників;
  • гідросальпінкс – запальна мішечкувата пухлина маткової труби з накопиченням серозної рідини у її просвіті;
  • андекструмор – запальна пухлина маткових труб та яєчників;
  • піоварум – запальна пухлина яєчника з гнійним розплавленням його тканин;
  • перисальпінгіт – запалення очеревинного покрову;
  • піосальпінкс – запальна пухлина маткової труби з накопиченням гною у її просвіті.

Іноді захворювання придатків можуть протікати зовсім безсимптомно, жінка не відчуває дискомфорту, тому не звертається до лікаря. Але частіше виникає біль внизу живота, який може віддавати в поперековий відділ хребта, підвищується температура тіла, виникають болі під час статевого акту. Причиною захворювання також може бути переохолодження, застудні явища, стреси.

Основні симптоми хронічних запалень матки та придатків: гострі або тупі болі до чи під час менструального циклу; болі під час статевого акту; зниження статевого потягу; підвищення температури; порушення менструальної функції, виділення стають мізерними або дуже рясними; з’являються серозні або гнойові виділення; спостерігається загальна слабкість організму.

Збудниками захворювань матки можуть бути інфекційні, грибкові, протозойні та вірусні мікроорганізми. Частіш за все це мікроби, які вражають цервікальний канал – гонококи, хламідії, мікоплазми, уреаплазми, або умовно-патогенна флора – пептококи, стрептококи, гарднерелла. В основному хронічні запалення протікають приховано і не мають клінічних симптомів. Характерною ознакою запальних процесів матки є кровотечі.

Для боротьби з цими хворобами проводиться комплексне лікування, яке включає в себе курс вітамінів, заспокійливих, загальнозміцнюючих препаратів, а також фізіотерапію, курортно-санаторне лікування.

Posted on

Мієліти

Мієліт – запальне ураження сірої і білої речовин спинного мозку. Процес може поширюватися на весь поперечник спинного мозку або проявлятися розсіяними вогнищами запалення в різних сегментах органу. Вирізняють інфекційні, інтоксикаційні та травматичні мієліти. Найчастіше зустрічаються інфекційні.

Також мієліти поділяють на первинні та вторинні. До первинних належать захворювання, що викликаються різними нейротропними вірусами. Вторинні мієліти виникають при ряді загальних інфекцій – тифах, бруцельозі, туберкульозі, кору, сифілісі та інших бактеріальних інфекціях, дифузних захворюваннях сполучної тканини. Інфекційний збудник, що потрапляє в спинний мозок гематогенним або контактним шляхом, викликає місцевий запальний процес, який супроводжується порушенням кровообігу і розвитком перифокального набряку. Гострий мієліт може розвинутися як наслідок променевої терапії злоякісних новоутворень, ендогенних і екзогенних інтоксикацій. Наприклад, героїновий мієліт зумовлений вживанням токсичних лікарських засобів. Виявляють судинно-запальні зміни в сірій та білій речовині спинного мозку. Для захворювання характерна лімфоїдна інфільтрація стінок судин, осередкова гіперемія, набряк, стази, дрібні діапедезні та зливні крововиливи, поширена осередкова загибель нервових клітин, розпад мієліну.

Перебіг захворювання може бути дуже різним. Йому може передувати короткочасна продрома та загальне нездужання, слабкіст, м’язово-суглобові болі. Особливо важкий перебіг відзначається при мієліті шийної частини спинного мозку, що вимагає тривалого лікування дихальної недостатності та стійких розладів функцій тазових органів: затримки сечі, різних форм її нетримання.

Гострий розвиток поперечного мієліту з вираженим синдромом компресії лікується з допомогою оперативного втручання. З методів консервативного лікування при гострому періоді застосовується антибактеріальна терапія.

Коли вдалося стабілізувати стан хворого, переходять до відновного лікування. У такому випадку призначають масаж, ЛФК, теплові процедури, електрофорез нікотинової кислоти на область спинального осередку; проводять ортопедичні заходи. Санаторно-курортне лікування призначають не раніше, ніж через 6 місяців з моменту початку лікування.

Posted on

Менінгіти

Менінгіт – запалення оболонок головного та спинного мозку. При ньому самі клітини головного мозку не ушкоджуються, а запальний процес розвивається зовні.

Причиною менінгіту може стати значна кількість різних патогенних мікроорганізмів: менінгококів, пневмококів, гемофільної палички типу b, туберкульозних мікобактерій, кишкової палички, стрептококових бактерій групи Б, амеб, вірусів.

Коли носій менінгококу кашляє або чхає, повітряно-крапельним шляхом збудник може миттєво потрапити до організму оточуючих, але це не означає, що на менінгіт захворіють усі. Захворюваність залежить від стану організму. Так, наприклад, ослабленим недоношеним дітям дана недуга загрожує в першу чергу. Крім того, до групи людей, які більш схильні до цього захворювання, можна віднести хворих з різними вадами центральної нервової системи, з травмами голови або спини. У цілому ж існує багато чинників, які тією чи іншою мірою впливають на захворюваність.

Менінгіт характеризується повною відсутністю негативних наслідків для організму після видужання. Людина стає практично такою ж, якою вона була до хвороби, органи та системи не страждають. Проте бувають винятки, причому, досить серйозні. Може наступити повна сліпота, глухота, затримка у розвитку і навіть кома або смерть. На щастя, подібні ускладнення зустрічаються досить рідко.

В залежності від вірусу чи інфекції, яка викликала хворобу, розрізняються і способи її лікування.

На сьогодні відомі такі види цього захворювання: менінгококовий менінгіт, пневмококовий менінгіт, гемофільний менінгіт, стрептококовий менінгіт, туберкульозний менінгіт та багато інших.

Незалежно від віку лікують хворого тільки у стаціонарі. Лікування комплексне, складається воно з антибіотиків, противірусних препаратів. Якщо стан людини дуже важкий, використовують реанімаційні процедури. Менінгіт виліковується повністю.

Неспецифічної профілактики проти даного захворювання, наприклад, прийом вітамінів, дотримання особистої гігієни або носіння – не носіння головних уборів не існує. Головне – вчасно звернути увагу на симптоми хвороби та викликати лікаря.