тиск | Санаторій Брусниця

Гіпотонічна хвороба, як і гіпертонія, входить в групу захворювань серцево-судинної системи. Основна ознака гіпотонії – знижений артеріальний тиск. Основними проявами недуги є виражене пониження артеріального тиску, загальна слабкість, швидка стомлюваність, головні болі, болі в області серця, запаморочення, особливо при зміні положення тіла, пониження працездатності. Але, на відміну від гіпертонії, до серйозних органічних ушкоджень серця та інших внутрішніх органів це не призводить.

Багато людей, хворих на гіпотонічну хворобу, живуть багато років, гарно себе почуваючи, з низьким тиском. Знижуватися тиск може і у цілком здорових людей без будь-яких патологій, такий стан називають фізіологічною гіпотонією. Фізіологічна гіпотонія часто буває у спортсменів внаслідок розширення кровоносних судин, по яких надсилається кров до м’язів. В подібних ситуаціях немає жодної необхідності підвищувати тиск. Лікарі називають такий стан гіпотонією високої тренованості.

Знижений тиск також може бути симптомом будь-якого інфекційного захворювання, наприклад, туберкульозу, пороку серця, пухлин, виразкової хворобі шлунку та 12-перстої кишки й різних інтоксикацій. При значній втраті крові також може проявлятися гіпотонія. Гіпотонічна хвороба майже завжди супроводжується кризами в людському організмі: гостра серцева недостатність, анафілактичний шок (алергічна криза), тощо. Кризи можуть призвести до летальних випадків, тому хворі потребують невідкладної кваліфікованої медичної допомоги. Основні причини хвороби – перенапруження центральної нервової системи, гіподинамія, нервово-психічні травми.

Артеріальна гіпотонія має свої першоджерела, такі як гіпертонічна хвороба, неврози, тощо. Невипадково більшість людей, які в молодому віці були гіпотоніками, в похилому перекваліфіковуються в гіпертоніків. Подібні між собою не тільки причини цих захворювань, але й основна їх суть, вони споріднені, але не антагоністичні. У людини, яка хвора на одну з цих хвороб, знижується адаптація до змін навколишнього середовища, вона погано переносить спеку, різкі запахи, тютюновий дим, алкогольні напої, коливання атмосферного тиску.

Гіпертонічна хвороба – поліетіологічне захворювання, яке є хронічним. Основним його проявом вчені вважають є артеріальну гіпертензію, не пов’язану з патологічними процесами, при цьому підвищення тиску зумовлене відомими причинами. Тобто в організмі має місце підвищена активність біологічних механізмів, яка викликає звуження судин. Такими механізмами можуть бути нервове збудження, підвищене фізичне навантаження, реакція на природні зміни. Тиск крові також може підвищуватись від надлишку в крові цукру або солі. Іншими причинами підвищення тиску можуть бути такі пошкодження печінки або епітеліальних всмоктуючих волосків тонкого кишківника, погана робота нирок, послаблення функції судин, підвищений рівень цукру в крові. Головний біль, запаморочення, кровотеча з носу, нудота, приливи крові – це основні симптоми гіпертонічної хвороби.

Проте дуже часто ця недуга протікає безсимптомно, за що вона отримала назву «мовчазний вбивця». Більше половини людей, що хворіють на цю хворобу, не підозрюють наявність у них підвищеного тиску.

Зазвичай симптоми хвороби виявляються під час гіпертонічних криз. Більш виражені ознаки проявляються при виявлені вражень у органах-мішенях:

враження периферичних судин – переміжна кульгавість;
враження мозку – гіпертонічна енцефалопатія, погіршення зору, прогресуючі неврологічні розлади;
враження нирок – ознаки ниркової недостатності;
враження серця – ішемічна хвороба серця та прогресуюча серцева недостатність.

Для запобігання розвитку гіпертонічної хвороби необхідно знизити інтенсивність нервово-емоційної напруги, створити умови для розрядки емоцій. На початку лікування гіпертонії доцільно не лише призначення лікарських засобів, а усунення шкідливих звичок, різних відхилень як в режимі харчування, так і в режимі праці та фізичних навантажень. Наступною стадією лікування є призначення компетентним спеціалістом лікарських засобів. Важливо зазначити, що лікування гіпертонічної хвороби потрібно проводити впродовж багатьох років, навіть якщо пацієнт не відчуває неприємних симптомів. В довготривалому лікуванні важливою допомогою може стати відпочинок та лікування в санаторних центрах під наглядом лікарів.