Плексити

Плексит – враження нервового сплетіння, утвореного передніми гілками спиномозкових нервів. Характеризується захворювання чутливими, руховими, трофічними розладами. Може бути інфекційним, наприклад, при грипі, туберкульозі, бруцельозі; інфекційно-алергічним, наприклад, поствакційним; інтоксикаційним або спричиненим отруєнням свинцем, миш’яком, окисом вуглецю, алкоголем та ін; травматичним, в наслідок вогнепальних, ножових та інших поранень; компресійно-ішемічним при здавлюванні сплетіння уламками кісток при переломі, пухлиною, інфільтратом.

В залежності від локалізації розрізняють шийний, плечовий і попереково-крижовий плексит. Клінічно недуга відзначається руховими, чутливими та вегитативно-трофічними розладами. Ураження сплетіння може бути тотальним або локальним, при якому страждають лише окремі стовбури, пучки і гілки.

Плексит буває одностороннім та двостороннім. Виділяють дві стадії захворювання – невралгічну та паралітичну.

При невралгічній стадії відмічаються різкі болі, які посилюються при рухах або здавлюванні сплетіння. В паралітичній стадії розвиваються периферичні парези та паралічі м’язів, знервованих гілками ураженого сплетіння, понижуються відповідні глибинні рефлекси, порушуються усі види чутливості та трофіка в зоні інервації, що проявляється пастозністю, набряком, вазомоторними розладами.

При уражені шийного сплетіння біль локалізується в зоні верхньої шиї, розвивається парез глибинних м’язів шиї та діафрагми, з’являється гикання.

При ураженні плечового сплетіння біль локалізується в над- або підключичній зоні та переходить в руку. Травмуються м’язи плечового поясу та верхньої кінцівки. Понижуються або зовсім зникають рефлекси верхньої кінцівки.

Плексит попереково-крижового сплетіння характеризується чутливими, руховими та вегитативно-трофічними розладами в зоні інервації. Біль з’являється в зоні попереку та в нижній кінцівці. Спостерігаються парези м’язів стегна, гомілки, стопи, атрофія цих м’язів, пастозність гомілки та стопи, трофічні зміни нігтьової пластини.

При хронічних формах плекситу рекомендовано санаторно-курортне лікування: радонові, сірководневі ванни, грязьові аплікації.

Менінгіти

Менінгіт – запалення оболонок головного та спинного мозку. При ньому самі клітини головного мозку не ушкоджуються, а запальний процес розвивається зовні.

Причиною менінгіту може стати значна кількість різних патогенних мікроорганізмів: менінгококів, пневмококів, гемофільної палички типу b, туберкульозних мікобактерій, кишкової палички, стрептококових бактерій групи Б, амеб, вірусів.

Коли носій менінгококу кашляє або чхає, повітряно-крапельним шляхом збудник може миттєво потрапити до організму оточуючих, але це не означає, що на менінгіт захворіють усі. Захворюваність залежить від стану організму. Так, наприклад, ослабленим недоношеним дітям дана недуга загрожує в першу чергу. Крім того, до групи людей, які більш схильні до цього захворювання, можна віднести хворих з різними вадами центральної нервової системи, з травмами голови або спини. У цілому ж існує багато чинників, які тією чи іншою мірою впливають на захворюваність.

Менінгіт характеризується повною відсутністю негативних наслідків для організму після видужання. Людина стає практично такою ж, якою вона була до хвороби, органи та системи не страждають. Проте бувають винятки, причому, досить серйозні. Може наступити повна сліпота, глухота, затримка у розвитку і навіть кома або смерть. На щастя, подібні ускладнення зустрічаються досить рідко.

В залежності від вірусу чи інфекції, яка викликала хворобу, розрізняються і способи її лікування.

На сьогодні відомі такі види цього захворювання: менінгококовий менінгіт, пневмококовий менінгіт, гемофільний менінгіт, стрептококовий менінгіт, туберкульозний менінгіт та багато інших.

Незалежно від віку лікують хворого тільки у стаціонарі. Лікування комплексне, складається воно з антибіотиків, противірусних препаратів. Якщо стан людини дуже важкий, використовують реанімаційні процедури. Менінгіт виліковується повністю.

Неспецифічної профілактики проти даного захворювання, наприклад, прийом вітамінів, дотримання особистої гігієни або носіння – не носіння головних уборів не існує. Головне – вчасно звернути увагу на симптоми хвороби та викликати лікаря.