Posted on

Тромбофлебіти

Тромбофлебіти – це не лише локальне захворювання, оскільки вражатися можуть вени очей, черевної та грудної порожнин, шиї та голови. Найбільший відсоток тромбофлебітів розвивається на венах нижніх кінцівок, їх частка складає понад 90% від загальної кількості хвороб. Це пояснюється великим тиском в ногах, суттєвою загрузкою, частими травмами та гіршим відтоком крові у нижніх кінцівках.

Тромбофлебіт – це багатопричинна хвороба, оскільки одночасно поєднується запалення стінки вен, тромбоз і спазм, а також рефлекторний спазм артерій.

Тромбофлебіти пов’язані з захворюваннями інфекційно-токсичної природи, і розвиваються вони як наслідок гострих і хронічних інфекцій: отиту, ревматизму, ангіни, сепсису, легеневих нагноєнь, туберкульозу, остеомієліту, андекситу.

Дуже рідко буває так, що у хворого не виявили жодного інфекційного захворювання, проте мав місце ризик до інфікування. Такі хворі – це вагітні та жінки після пологів, абортів, операцій. Причина хвороби – постільний режим, болі, що викликають гіперкоагуляцію крові. В багатьох випадках захворювання виникає завдяки декільком чинникам одночасно.

Доля тромбів в різних випадках різна. Іноді вони розсмоктуються, іноді в них утворюються канали, часто ці канали поростають сполучною тканиною, і просвіт судини закривається назавжди.

Існує четвертий варіант – найгірший для організму: під впливом інфекції чи завдяки дії власних ферментів тромб розпушується і розпадається на частини, які кровотоком розносяться по всій кровоносній системі, викликаючи порушення кровообігу в різних ділянках тіла.

Гострі тромбофлебіти поверхневих та глибоких судин нижніх кінцівок викликають як незначні, так і великі розлади гемодинаміки. Початковими ознаками тромбофлебіту повеневих вен є озноб, нездужання, постійний біль у місці запалення, який посилюється під час напруження, судоми в ногах, свербіж шкіри у місці враження, болі в паховій зоні. Також незначне підвищення температури, почервоніння шкіри над ураженою веною.

Гострим процес вважається протягом першого місяця захворювання, коли завдяки своєчасній кваліфікованій допомозі можна повністю відновити кровообіг в судинах. При несвоєчасному та недбалому лікуванні процес переходить в підгостру та хронічну форми.

Posted on

Варикозне розширення вен

Варикозне розширення вен – це патологія судинної стінки, яка є прогресуючою і супроводжується розширенням судин та відкладанням тромботичних нашарувань. Створюються варикозні вузли і пристіночні тромби, які стають причиною закупорки судин і загрозою таких ускладнень, як інфаркт, інсульт, тромбоз мезентаріальних судин.

Цією недугою хворіють понад 20% населення не тільки нашої країни, а й усіх країн світу. Варикозне розширення вен – це спадкова хвороба, вроджена слабкість сполучної тканини. Часто такі хворі страждають від геморою, гриж та ін. Основними причинами варикозу, окрім спадковості,є тривале стояння на ногах, стояча чи сидяча робота, значні фізичні навантаження, незручне взуття з високими підборами, ведення малорухливого способу життя. Пусковим механізмом цієї хвороби може стати вагітність та пологи, різке збільшення фізичного навантаження. Воно сприяє підвищенню тиску у венах нижніх кінцівок і спричиняє пошкодження клапанного апарату, що й призводить до запуску механізму захворювання.
На початкових стадіях варикозного розширення вен, а воно може тривати десять і більше років, людина не помічає дискомфорту, окрім косметичного дефекту. Перші прояви хвороби виглядають як відчуття важкості та втоми в ногах, невелике розширення вен на гомілці.

Другий прояв хвороби: з’являються набряки, шкіра темнішає,стає блискучою, забої та синці довго не заживають. Організм вичерпав можливості самостійно поратись з хворобою, і тепер необхідне термінове лікарське втручання, щоб запобігти подальшим ускладненням. Взагалі розрізнюють чотири стадії захворювання.

Під маскою варикозного розширення вен може приховуватися не лише ураження поверхневих вен, що і є варикозним їх розширенням, але й післятромботична хвороба – наслідок тромбозу глибоких вен, венозна форма ангіодисплазії – вроджене захворювання венозної системи.

До хворих на варикозне розширення вен слід віднести також людей з телеагіоєкстазією, розширенням дрібних підшкірних вен сіточкою, тому що причини захворювань ідентичні.

Діагностувати варикоз не так складно, проте хворобу краще попередити, ніж її лікувати. Найкращим методом профілактики недуги є нескладні фізичні вправи, катання на велосипеді, лижах, тривалі прогулянки пішки.

Posted on

Облітеруючі захворювання судин

Облітеруючі захворювання судин, у тому числі й оклюзія або стеноз судин нижніх кінцівок найчастіше виникає внаслідок атеросклерозу артерій, фіброзно-м’язової дисплазії, облітеруючого тромбангіїту (ендартеріїту), аортоартериту. Ці захворювання є однією з основних причин периферичної артеріальної недостатності.

Облітерація та звуження артерій призводять до послаблення кровотоку, знижують доставку кисню до тканин, погіршують кровообіг у судинах мікроциркуляторного русла, викликають тканинну гіпоксію а також стають причиною порушення тканинного обміну. Він погіршується внаслідок того, що розкривається артеріоло-венулярні анастомози. Зменшення вмісту кисню веде до накопичення продуктів обміну та метаболічного ацидозу, що недоокислились. В цих умовах зростає в’язкість крові, що неминуче призводить до утворення тромбів. Тромби блокують мікроциркуляторне русло, внаслідок чого підвищується ступінь враження хворого органу.

В залежності від ступеню недостатнього кровопостачання вирізняють чотири стадії захворювання.

Показання до хірургічного втручання можуть бути визначені на другій стадії хвороби. Протипоказаннями часто стають захворювання серця, легень, нирок, тотальний кальциноз артерій, відсутність прохідності дистального русла. Лікування без хірургічного втручання показане при першій або другій стадії недугу, або якщо існують інші протипоказання.

Дуже важливо під час лікування усунути шкідливі звички у хворих: вживання тваринних жирів, куріння, алкоголь. Досить ефективною під час лікування спеціалісти вважають тренувальну ходьбу, яка завдяки фізичній активності часто покращує кровообіг у нижніх кінцівках.

Протікання облітеруючих захворюваннй судин багато в чому залежить від профілактичної допомоги. Хворі повинні знаходитись під наглядом спеціалістів кожні 4 – 6 місяців та двічі на рік проходити профілактичне лікування, що допоможе зберегти кінцівку в задовільному функціональному стані. Профілактичним лікуванням є курси прийому лікарських засобів, спеціальні масажні процедури, курортно-санаторне лікування.

Якщо не проводити лікування і не робити активних кроків для покращення кровообігу, ампутація хворої кінцівки неминуча в абсолютно усіх випадках захворювання. Найчастіше сам хворий наполягає на ампутації, зморившись від страшенного болю та безсоння.

Posted on

Ревматизм

Ревматизм – запальне захворювання сполучної тканини, яке вражає серце, суглоби, шкіру й нервову систему та розвивається у зв’язку з гострим інфікуванням в схильних до нього осіб молодого віку. З розвитком хвороби вона уражає й інші органи: печінку, нирки, легені. Багатогранність проявів ревматизму пов’язана з тим, що він не просто руйнує якийсь один орган. недуга вражає цілу групу клітин зі специфічними властивостями – сполучну тканину, яка є одною з основних у людському організмі. Премолітичні стрептококи групи А – найчастіша причина захворювання верхніх дихальних шляхів та подальшого розвитку ревматизму.

Для виникнення ревматизму важливим фактором є індивідуальна гіперімунна реакція організму на стрептококові антигени та тривалість цієї відповіді. Дослідження свідчать, що серед хворих на ревматизм найбільше осіб з групами крові А(II), В(III).

Також існує спадкова схильність до ревматизму. Доведено, що в родинах, де є хворі на ревматизм, схильність до гіперімунної протистрептококової відповіді та наявність ревматичних вад серця є вищою, ніж у загальної кількості людей. Для виникнення цього захворювання потрібен ще й третій компонент – провокуючий фактор: погане харчування дітей, скупчення людей та вологість в житлових приміщеннях. Сполучення усіх цих компонентів викликає стрептококову інфекцію, яка є провокуючим фактором і спричиняє розвиток хвороби.

Незважаючи на характерний для ревматизму поліморфізм клінічних проявів у цієї хвороби є низка особливостей, характерних в основному для неї:

  • зв’язок із перенесеною гострою стрептококовою інфекцією;
  • наявність критеріїв Киселя – Джонса – Нестерова;
  • схильність до формування вади серця.

Ревматичний поліартрит – один із головних клінічних проявів і діагностичних критеріїв. Характеризується ураженням великих суглобів з проявами в них мігруючого болю.

Ревматичний кардит – один з основних критеріїв захворювання. Ураження міокарда – вади усіх оболонок серця – рання й обов’язкова ознака, на фоні якої розвиваються ендокардит і перикардит. Термін «ревмокардит» є узагальненим поняттям ураження серця.

Профілактика ревматизму включає загартовування організму, поліпшення житлових умов, боротьбу зі стрептококовою інфекцією, а також ефективне санаторно-профілактичне лікування.

Posted on

Гіпотонічна хвороба

Гіпотонічна хвороба, як і гіпертонія, входить в групу захворювань серцево-судинної системи. Основна ознака гіпотонії – знижений артеріальний тиск. Основними проявами недуги є виражене пониження артеріального тиску, загальна слабкість, швидка стомлюваність, головні болі, болі в області серця, запаморочення, особливо при зміні положення тіла, пониження працездатності. Але, на відміну від гіпертонії, до серйозних органічних ушкоджень серця та інших внутрішніх органів це не призводить.

Багато людей, хворих на гіпотонічну хворобу, живуть багато років, гарно себе почуваючи, з низьким тиском. Знижуватися тиск може і у цілком здорових людей без будь-яких патологій, такий стан називають фізіологічною гіпотонією. Фізіологічна гіпотонія часто буває у спортсменів внаслідок розширення кровоносних судин, по яких надсилається кров до м’язів. В подібних ситуаціях немає жодної необхідності підвищувати тиск. Лікарі називають такий стан гіпотонією високої тренованості.

Знижений тиск також може бути симптомом будь-якого інфекційного захворювання, наприклад, туберкульозу, пороку серця, пухлин, виразкової хворобі шлунку та 12-перстої кишки й різних інтоксикацій. При значній втраті крові також може проявлятися гіпотонія. Гіпотонічна хвороба майже завжди супроводжується кризами в людському організмі: гостра серцева недостатність, анафілактичний шок (алергічна криза), тощо. Кризи можуть призвести до летальних випадків, тому хворі потребують невідкладної кваліфікованої медичної допомоги. Основні причини хвороби – перенапруження центральної нервової системи, гіподинамія, нервово-психічні травми.

Артеріальна гіпотонія має свої першоджерела, такі як гіпертонічна хвороба, неврози, тощо. Невипадково більшість людей, які в молодому віці були гіпотоніками, в похилому перекваліфіковуються в гіпертоніків. Подібні між собою не тільки причини цих захворювань, але й основна їх суть, вони споріднені, але не антагоністичні. У людини, яка хвора на одну з цих хвороб, знижується адаптація до змін навколишнього середовища, вона погано переносить спеку, різкі запахи, тютюновий дим, алкогольні напої, коливання атмосферного тиску.

Posted on

Гіпертонічна хвороба

Гіпертонічна хвороба – поліетіологічне захворювання, яке є хронічним. Основним його проявом вчені вважають є артеріальну гіпертензію, не пов’язану з патологічними процесами, при цьому підвищення тиску зумовлене відомими причинами. Тобто в організмі має місце підвищена активність біологічних механізмів, яка викликає звуження судин. Такими механізмами можуть бути нервове збудження, підвищене фізичне навантаження, реакція на природні зміни. Тиск крові також може підвищуватись від надлишку в крові цукру або солі. Іншими причинами підвищення тиску можуть бути такі пошкодження печінки або епітеліальних всмоктуючих волосків тонкого кишківника, погана робота нирок, послаблення функції судин, підвищений рівень цукру в крові. Головний біль, запаморочення, кровотеча з носу, нудота, приливи крові – це основні симптоми гіпертонічної хвороби.

Проте дуже часто ця недуга протікає безсимптомно, за що вона отримала назву «мовчазний вбивця». Більше половини людей, що хворіють на цю хворобу, не підозрюють наявність у них підвищеного тиску.

Зазвичай симптоми хвороби виявляються під час гіпертонічних криз. Більш виражені ознаки проявляються при виявлені вражень у органах-мішенях:

  • враження периферичних судин – переміжна кульгавість;
  • враження мозку – гіпертонічна енцефалопатія, погіршення зору, прогресуючі неврологічні розлади;
  • враження нирок – ознаки ниркової недостатності;
  • враження серця – ішемічна хвороба серця та прогресуюча серцева недостатність.

Для запобігання розвитку гіпертонічної хвороби необхідно знизити інтенсивність нервово-емоційної напруги, створити умови для розрядки емоцій. На початку лікування гіпертонії доцільно не лише призначення лікарських засобів, а усунення шкідливих звичок, різних відхилень як в режимі харчування, так і в режимі праці та фізичних навантажень. Наступною стадією лікування є призначення компетентним спеціалістом лікарських засобів. Важливо зазначити, що лікування гіпертонічної хвороби потрібно проводити впродовж багатьох років, навіть якщо пацієнт не відчуває неприємних симптомів. В довготривалому лікуванні важливою допомогою може стати відпочинок та лікування в санаторних центрах під наглядом лікарів.

Posted on

Ішемічна хвороба серця

Ішемічна хвороба серця – це найбільш поширене захворювання серцево-судинної системи. Хвороба, згідно з дослідженнями вчених, є причиною найбільшої смертності в країнах Європи та в нашій державі. Одним з основних проявів хвороби є інфаркт міокарда, зумовлений порушенням кровообігу та кровопостачання серцевого м’яза, що призводить до його некрозу. Ця хвороба, як і багато інших, може протікати зовсім безболісно, що утруднює її виявлення, тому що пацієнт випадає з поля зору лікаря. В хворого немає жодних передумов для звернення по допомогу, а отже немає й можливості своєчасно виявити хворобу. В такій безболісній формі захворювання може протікати багато років, доки не наступить його загострення.

Коли людина починає відчувати болі в грудині, це є ознакою того, що перекрито вже більше половини просвіту судини. У даний момент розвивається недостатність кровотоку, а тому порушується режим постачання корисних речовин до самого м’яза. Коли з’являються болі, вони можуть іррадіювати (проводитися) у ліву руку, спину, шию чи щелепу. В деяких випадках єдиною ознакою хвороби може бути відчуття браку повітря під час ходьби та фізичного навантаження, що змушує людину переводити дихання. У хворого зменшується витривалість, у такому випадку лікарі часто діагностують стенокардію. Якщо ці прояви болю, страху та нестачі повітря з’являються і під час спокою, то діагностують стенокардію спокою, що збільшує загрозу інфаркту міокарда.

Як і процес протікання захворювання, так і процес його лікування складається з багатьох факторів: лікарські засоби, дієтичне харчування, помірне фізичне навантаження та санаторне лікування, що в комплексі призводить як до видужання, так і до профілактики майбутніх недугів. Якщо людина захворіла на ішемічну хворобу серця, у неї вражені й інші кровоносні судини, що в свою чергу може призвести до розвитку інших хвороб.

Posted on

Захворювання серцево-судинної системи

Захворювання серцево-судинної системи – найбільш поширені у світі. Вони є причиною понад 50% загальної смертності серед населення планети, до того ж такі хвороби часто викликають тимчасову або постійну втрату працездатності. Раніше ці недуги були ознакою людей похилого віку, але тепер все частіше вони зустрічаються у молодих людей. Захворювання серцево-судинної системи поділяють на хвороби серця, хвороби судин (артерій та вен), та хвороби, що вражають серцево-судинну систему в цілому.
Ці хворобі можуть бути зумовлені порушенням механізмів, що регулюють діяльність судин та серця, вродженим дефектом розвитку, травмою, інтоксикацією, запальним процесом, патологічною зміною обміну речовин та іншими причинами, причому, деякі з них досі не виявлені лікарями та вченими. Основними захворюваннями серцево-судинної системи є:

  • ішемічна хвороба;
  • гіпертонічна хвороба;
  • гіпотонічна хвороба;
  • ревматизм;
  • облітеруючі захворювання судин;
  • варикозне розширення вен;
  • тромбофлебіти

Численні дослідження вчених свідчать про те, що основними факторами ризику цих захворювань є гіподинамія, емоційні стреси, забруднення довколишнього середовища, шкідливе та нераціональне харчування, шкідливі звички, такі як паління, пияцтво, наркоманія.
Існує багато профілактичних засобів щодо уникнення захворювань серцево-судинної системи. Важливим профілактичним засобом вважається уникнення негативних емоцій та позитивне відношення до життя. Не менш важливим засобом профілактики хвороб є раціональне та дієтичне харчування, споживання продуктів з вмістом вітамінів та мінералів. Величезну роль відіграє ведення активного способу життя, фізичні вправи та праця, перебування на свіжому повітрі.
Звісно, якщо людина вже захворіла, їй необхідно вилікуватись. Одним з найкращих місць для лікування захворювань серцево-судинної системи є бальнеологічний санаторій “Брусниця”, який спеціалізується на комплексному лікуванні. В курс відновлення здоров’я входять як лікувальні процедури, так і профілактичні засоби для закріплення досягнутого результату та запобігання повторних проявів хвороби.