Posted on

Мієліти

Мієліт – запальне ураження сірої і білої речовин спинного мозку. Процес може поширюватися на весь поперечник спинного мозку або проявлятися розсіяними вогнищами запалення в різних сегментах органу. Вирізняють інфекційні, інтоксикаційні та травматичні мієліти. Найчастіше зустрічаються інфекційні.

Також мієліти поділяють на первинні та вторинні. До первинних належать захворювання, що викликаються різними нейротропними вірусами. Вторинні мієліти виникають при ряді загальних інфекцій – тифах, бруцельозі, туберкульозі, кору, сифілісі та інших бактеріальних інфекціях, дифузних захворюваннях сполучної тканини. Інфекційний збудник, що потрапляє в спинний мозок гематогенним або контактним шляхом, викликає місцевий запальний процес, який супроводжується порушенням кровообігу і розвитком перифокального набряку. Гострий мієліт може розвинутися як наслідок променевої терапії злоякісних новоутворень, ендогенних і екзогенних інтоксикацій. Наприклад, героїновий мієліт зумовлений вживанням токсичних лікарських засобів. Виявляють судинно-запальні зміни в сірій та білій речовині спинного мозку. Для захворювання характерна лімфоїдна інфільтрація стінок судин, осередкова гіперемія, набряк, стази, дрібні діапедезні та зливні крововиливи, поширена осередкова загибель нервових клітин, розпад мієліну.

Перебіг захворювання може бути дуже різним. Йому може передувати короткочасна продрома та загальне нездужання, слабкіст, м’язово-суглобові болі. Особливо важкий перебіг відзначається при мієліті шийної частини спинного мозку, що вимагає тривалого лікування дихальної недостатності та стійких розладів функцій тазових органів: затримки сечі, різних форм її нетримання.

Гострий розвиток поперечного мієліту з вираженим синдромом компресії лікується з допомогою оперативного втручання. З методів консервативного лікування при гострому періоді застосовується антибактеріальна терапія.

Коли вдалося стабілізувати стан хворого, переходять до відновного лікування. У такому випадку призначають масаж, ЛФК, теплові процедури, електрофорез нікотинової кислоти на область спинального осередку; проводять ортопедичні заходи. Санаторно-курортне лікування призначають не раніше, ніж через 6 місяців з моменту початку лікування.

Posted on

Менінгіти

Менінгіт – запалення оболонок головного та спинного мозку. При ньому самі клітини головного мозку не ушкоджуються, а запальний процес розвивається зовні.

Причиною менінгіту може стати значна кількість різних патогенних мікроорганізмів: менінгококів, пневмококів, гемофільної палички типу b, туберкульозних мікобактерій, кишкової палички, стрептококових бактерій групи Б, амеб, вірусів.

Коли носій менінгококу кашляє або чхає, повітряно-крапельним шляхом збудник може миттєво потрапити до організму оточуючих, але це не означає, що на менінгіт захворіють усі. Захворюваність залежить від стану організму. Так, наприклад, ослабленим недоношеним дітям дана недуга загрожує в першу чергу. Крім того, до групи людей, які більш схильні до цього захворювання, можна віднести хворих з різними вадами центральної нервової системи, з травмами голови або спини. У цілому ж існує багато чинників, які тією чи іншою мірою впливають на захворюваність.

Менінгіт характеризується повною відсутністю негативних наслідків для організму після видужання. Людина стає практично такою ж, якою вона була до хвороби, органи та системи не страждають. Проте бувають винятки, причому, досить серйозні. Може наступити повна сліпота, глухота, затримка у розвитку і навіть кома або смерть. На щастя, подібні ускладнення зустрічаються досить рідко.

В залежності від вірусу чи інфекції, яка викликала хворобу, розрізняються і способи її лікування.

На сьогодні відомі такі види цього захворювання: менінгококовий менінгіт, пневмококовий менінгіт, гемофільний менінгіт, стрептококовий менінгіт, туберкульозний менінгіт та багато інших.

Незалежно від віку лікують хворого тільки у стаціонарі. Лікування комплексне, складається воно з антибіотиків, противірусних препаратів. Якщо стан людини дуже важкий, використовують реанімаційні процедури. Менінгіт виліковується повністю.

Неспецифічної профілактики проти даного захворювання, наприклад, прийом вітамінів, дотримання особистої гігієни або носіння – не носіння головних уборів не існує. Головне – вчасно звернути увагу на симптоми хвороби та викликати лікаря.

Posted on

Струс головного мозку

Струс головного мозку – це порушення його роботи, яке наступає внаслідок травми голови, але не призводить до порушення судин.

Вважається, що в основі проявів захворювання струсу головного мозку лежить функціональне порушення зв’язків між його нервовими клітинами. Дана недуга вважається досить поширеною, вона посідає одне з перших місць серед хвороб, причиною яких стала травма.

Розрізняють наступні прояви струсу: блювання, прискорення або уповільнення пульсу, почастішання дихання, проте ці симптоми досить швидко зникають. Температура тіла при такому травматизмі залишається в нормі. В усіх хворих на струс мозку одразу після травмування виникають типові скарги: головний біль, запаморочення, шум у вухах, слабкість, пітливість, порушення сну, відчуття дискомфорту, прилив крові до обличчя, біль при намаганні рухати очима та під час читання, розбіжність очних яблук.

Загальний стан хворих швидко покращується, але головний біль та деякі інші прояви з тих чи інших причин можуть спостерігатися досить довго. Інколи можливе утруднення при ходьбі, одночасно з ним спостерігається загальне уповільнення рухів, своєрідна зміна психіки з погіршенням мовного запасу, а також тремтіння рук та голови.

Після черепно-мозкової травми спостерігаються деякі зміни конструктивних особливостей особистості, підвищена чутливість до алкоголю або інфекцій, що може призвести до психічних розладів, сильного збудження. Можуть фіксуватися виражені вазомоторні розлади, які характеризуються майже постійним головним болем, запамороченням при нахилах та фізичних навантаженнях, приливами крові до голови, після яких з’являється блідість та різко підвищується потовиділення, з’являється швидка втомлюваність, знижується концентрація уваги. Людина стає збудженою, дратівливою, у неї з’являються спалахи люті, можливі емоційні напади, які супроводжується агресією. Часто спеціалісти відзначають схильність до судомних нападів, дуже схожих на епілепсію.

Симптоми струсу мозку можуть зберігатися навіть після повного видужання.