Posted on

Неврози

Неврози – це досить багаточисельна група хвороб нервової системи. Загальною їх рисою є відсутність органічних порушень головного мозку. Для неврозів немає ані вікового, ані статевого цензу.

Перш за все неврози проявляються так званим астенічним синдромом, в який входять симптоми підвищеної стомлюваності, виснаження нервово-психічних процесів, часто виникають вегетативні розлади (пітливість, серцебиття) і порушення сну. У групі неврозів виділяють неврастенію, невроз страху (численні фобії), істеричний невроз і невроз нав’язливих станів.

Діагнози – іпохондричний і депресивний невроз в даний час не ставляться, так як явища соматизації і афективного розладу можуть виявлятися при будь-якому неврозі. В силу цих обставин не використовуються терміни «невроз шлунка», «невроз серця» і т.д.

Істеричний невроз дає яскраву і різноманітну картину. Можуть спостерігатися епізоди судомних нападів – слід відрізняти їх від епілептичних нападів – це абсолютно різні стани; проблеми з пересуванням (астазії та абазії), істерична глухота, сліпота, епізоди порушення мови (мутизм) та інші розлади нервової системи.

Невроз нав’язливих станів – одна з найбільш важко виліковних форм неврозу, характеризується розвитком нав’язливих думок, спогадів, рухів і дій, наприклад, тики, а також різноманітними патологічними страхами (фобіями).

Невроз нав’язливих станів зазвичай називають обсесивним неврозом, причому, фобію виділяють в особливу форму неврозу. Психічна травма вважається основною причиною виникнення неврозу нав’язливих станів. Це можуть бути конфліктні ситуації, породжені співіснуванням суперечливих тенденцій. Прикладом може служити почуття ненависті до близької людини, бажання її смерті.

До неврозу нав’язливих станів слід віднести і перверзію, яка є зафіксованими нав’язливими діями або потягами, а також нав’язливі уявлення, думки.

Кращим методом лікування неврозу на стадії його розвитку є видалення фактора, що послужив причиною хвороби. Якщо ж це неможливо, на допомогу приходить психоаналіз. У випадку «застарілого» неврозу, коли початковий психотравмуючий вплив може бути навіть не актуальним, допомагає знову ж психоаналіз, гіпноз, медикаментозне лікування (транквілізатори), різні методи фізіотерапії.

Posted on

Захворювання нервової системи

Нервова система – це комплекс структур, які забезпечують індивідуальну адаптацію організму до зовнішнього середовища та його змін, а також регулюють діяльність окремих органів та тканин. Нервова система поділяється на дві частини: центральна та периферична нервові системи. Центральна нервова система – це спинний та головний мозок. Периферична ж складається з черепних та спинномозкових нервів та корінців, що до них відносяться, спинномозкових сплетінь та вузлів.

Нервова система регулює життєдіяльність організму, контролює внутрішньообмінні процеси, відповідає за зв’язок людини з зовнішнім світом.

До захворювань нервової системи належать інфекційні, судинні, спадкові хвороби, пухлини головного та спинного мозку, хронічні прогресуючі недуги нервової системи, функціональні захворювання, травми, хвороби периферичної та вегетативної нервової системи.

Появі неврологічних захворювань можуть сприяти різні фактори, зокрема малорухливий спосіб життя, та сидяча робота, тривала нервова напруга, порушення режиму дня, стресові ситуації. У людини порушується сон, з’являється хронічна втома та постійні головні болі.

Прояви неврологічних захворювань дуже часто можуть бути симптомами порушень в роботі інших систем організму, тому лікар під час обстеження хворої людини повинен звернути увагу та перевірити стан багатьох органів та систем, а не тільки нервову систему. Спеціаліст має звернути увагу на стан лімфатичних вузлів, на температуру, на артеріальний тиск, на стан органів черевної порожнини, а також на можливість інфекційного захворювання, наприклад, хвороб зубів.

Якщо захворювання нервової системи набуло затягнутого хронічного характеру, це може призвести до стійких функціональних дефектів та стати причиною обмеження або повної втрати працездатності.

Завдяки новітнім технологіям покращився рівень виявлення хронічних неврологічних захворювань головного та спинного мозку. З’явилася можливість виявити хворобу за відсутності характерної симптоматики та здійснити постійний контроль за патологічними процесами в нервовій системі.