Генітальний ендометріоз – це доброякісне захворювання, яке характеризується розростанням тканин матки у не властивому для них місці, тобто поза порожниною матки. Ці тканини мають схожість із слизовою оболонкою матки – ендометрієм. Ендомертіоз розвивається як наслідок порушень імунного та гормонального фону жіночого організму.
Генітальний ендометріоз буває внутрішнім та зовнішнім. Внутрішній торкається матки та труб, а зовнішній вражає піхву, зовнішні статеві органи, шийку матки, проміжність, позашиєчну клітчатку, круглі зав’язки матки.
Ендометріоз – естрогензалежне захворювання, причинами розвитку якого можуть бути несприятлива спадковість, пізнє настання менархе, пізній початок статевого життя та пізні пологи, гормональний дисбаланс, внутрішньоматкові втручання (аборти, операції, ускладнені пологи), тривале використання внутрішньоматкових контрацептивів, порушення обміну речовин та ожиріння, несприятливе екологічне та соціально-економічне становище.
Найчастіше ця недуга вражає жінок репродуктивного віку, хоча іноді вона може зустрічатися й у підлітків та жінок в пост менопаузі, які отримують гормональну терапію.
При захворюванні на ендометріоз жінки скаржаться на біль, що локалізується у:

• нижньому відділі живота;
• попереку;
• правій та лівій здухвинних зонах;
• області зовнішніх статевих органів.

Також симптомами хвороби є хронічні тазові болі, які пов’язані з менструальним циклом та загострюються в основному до та в перші три дні циклу.
Для геніального ендометріозу характерні дизуричні розлади, хвороблива перистальтика кишечника, біль під час статевого акту.
Інші симптоми, що супроводжують це захворювання: безпліддя, порушення менструального циклу, рясні крововиділення та кровотечі, переміжна лихоманка.
Лікування ендометріозу може бути хірургічним, консервативним та комбінованим. В першу чергу призначається консервативне лікування, яке враховує, що ендометріоз – це хвороба не одного органу, а всього організму в цілому. Якщо консервативне лікування не дає результатів протягом 3-4 місяців, рекомендують хірургічне втручання. Його ж призначають одразу у випадку наявності прямих до того показань: аденоміозу матки третього ступеня, поєднання аденоміозу з порушеним ендометріозом, прогресуючої гіперполіменорреї, яка супроводжується хронічною анемією.