Найголовнішим моментом у нормальному перебігу післяопераційної реабілітації є оптимістичний настрій жінки, у зв’язку з чим вона повинна виконувати усі вказівки лікаря.

Як правило, післяопераційний період прийнято ділити на первинний та вторинний. І якщо первинний період починається одразу після виходу пацієнтки з операційної та проходить у стаціонарі того ж лікувального закладу, де виконувалась операція, то проходити вторинну реабілітацію найкраще в тих установах, що спеціалізуються на немедикаментозній відновній терапії.

По-перше, в післяопераційний період для комплексного одужання жінка отримує реабілітаційне медикаментозне лікування – знеболюючу, заспокійливу, антибактеріальну та загальнозміцнюючу терапію.

По-друге, необхідно дотримуватись повноцінного та збалансованого харчування, споживати в їжу велику кількість натуральних соків, фруктів, овочів, злаків і т.д.

По-третє, для відновлення організму слід пройти комплекс відновлювальної терапії, що складається з різних методів фізіотерапевтичного лікування: лікувальну гімнастику, фітотерапію, апітерапію, санаторне лікування, бальнеотерапію.

Природні санаторні лікувальні грязі та мул, мінеральні води, фітозасоби, солі дбайливо, але ефективно впливають на жіночий організм, відновлюючи його сили. Лікування мінеральними та термальними водами у вигляді ванн, зрошень і аерозолів, а також курсів прийому лікувальних вод активно впливає на гормональний фон жінки, надає прекрасний антитоксичний, антисептичний, розслаблюючий і болезаспокійливий результат. Фізіотерапія завдяки різноманітному впливу на шкіру активізує та збільшує ресурси організму, стимулює його, а масажі активують нервові закінчення, що, в свою чергу, посилює кровообіг, зміцнює імунітет та прискорює відновлення тканин та сприяє загальному одужанню.

Усі методи реабілітації після хірургічних операцій більш м’які та делікатні, до того ж вони набагато комфортніші. Погодьтеся, що ванни і сеанси масажу приємніші, ніж таблетки, ін’єкції та крапельниці.

• нижньому відділі живота;
• попереку;
• правій та лівій здухвинних зонах;
• області зовнішніх статевих органів.

Також симптомами хвороби є хронічні тазові болі, які пов’язані з менструальним циклом та загострюються в основному до та в перші три дні циклу.
Для геніального ендометріозу характерні дизуричні розлади, хвороблива перистальтика кишечника, біль під час статевого акту.
Інші симптоми, що супроводжують це захворювання: безпліддя, порушення менструального циклу, рясні крововиділення та кровотечі, переміжна лихоманка.
Лікування ендометріозу може бути хірургічним, консервативним та комбінованим. В першу чергу призначається консервативне лікування, яке враховує, що ендометріоз – це хвороба не одного органу, а всього організму в цілому. Якщо консервативне лікування не дає результатів протягом 3-4 місяців, рекомендують хірургічне втручання. Його ж призначають одразу у випадку наявності прямих до того показань: аденоміозу матки третього ступеня, поєднання аденоміозу з порушеним ендометріозом, прогресуючої гіперполіменорреї, яка супроводжується хронічною анемією.

Жіноче безпліддя буває первинним та вторинним. Первинне безпліддя – це коли вагітності не було ніколи, вторинне – це коли вагітність наступала, не залежно від того, доношеною чи недоношеною вона була.

Причини безпліддя:

• непрохідність труб як наслідок перенесеного запального гінекологічного захворювання;
• недорозвиненя або вади статевих органів, що можуть призвести до повного безпліддя;
• пошкодження статевих органів внаслідок надмірного вискоблювання шийки та стінок матки під час аборту або діагностики;
• ендокринні захворювання, що призводять до порушень обміну речовин, наприклад, ожиріння;
• гострі та хронічні інфекційні хвороби: туберкульоз, сифіліс;
• отруєння промисловими отрутами: ртуттю, свинцем та ін.;
• алкоголізм, куріння, при яких виникає інтоксикація організму, яка і призводить до безпліддя;
• поліпи, що були видалені хірургічним шляхом, або позаматкова вагітність;
• загин матки, який виникає при постійних значних фізичних навантаженнях, після невдалого аборту або є наслідком частих закрепів;
• нестача в організмі вітаміну Е також часто призводить до безпліддя;
• порушення овуляції, коли яйцеклітина з тих чи інших причин не спроможна до запліднення, також є частою причиною безпліддя;
• імунна безплідність, коли в організмі жінки виробляються антитіла на присутність сперматозоїдів;

Ще однією причиною захворювання лікарі вважають так звану психологічну безплідність, коли жінка за різних обставин боїться завагітніти. Причин для психологічного безпліддя нараховують дуже багато. Це пережита в дитинстві чи юності психологічна травма, моменти, коли вагітність стає ризиком для самого існування жінки (у таких випадках спрацьовує інстинкт самозахисту). Або протилежні явища: занадто сильне бажання завагітніти, страх втратити статус, коли жінка зайнята кар’єрою, власним бізнесом.

Причини, що призводять до порушень менструальної функції, можуть бути такими:

• гінекологічні захворювання та операції;
• стреси або довготривалі нервові навантаження;
• статевий інфантилізм;
• хвороби ендокринної системи;
• ожиріння або виснаження;
• авітаміноз;
• захворювання печінки;
• хвороби серцево-судинної системи;
• порушення статевого дозрівання;
• гормональна перебудова в клімактеричний період;
• інфекційні та хронічні захворювання;
• зниження ендокринної функції яєчників.

Спеціалісти виділяють наступні порушення менструального циклу:
аменорея – відсутність менструацій більше шести місяців;
опсоменорея – менструальні цикли, що тривають більше 6-8 тижнів;
тахіменорея – занадто короткий менструальний цикл (менше 20 днів);
спаніоменорея – занадто тривалий менструальний цикл, менструації бувають всього 1-2 рази на рік, протяжність їх складає близько двох тижнів;
гіперменорея – надмірна кількість крововиділень, понад 150 мл;
гіпоменорея – дуже мала кількість крововиділень, менше 50 мл;
поліменорея – тривалість менструації 7-12 днів і більше;
олігоменорея – тривалість менструації менше двох днів;
альгоменорея – біль в зоні статевих органів під час менструацій;
дисменорея – головний біль, запаморочення, нудота, блювання, відсутність апетиту;
альгодисменорея – поєднання больових відчуттів та загального погіршення самопочуття;
меногагія – циклічні кровотечі, що пов’язані з менструальним циклом та тривають понад 12 днів;
метрорагія – циклічні кровотечі, які не пов’язані з менструальним циклом.

Діагностика порушень менструальної функції досить складна, встановити діагноз іноді дуже складно, тому що одні й ті ж причини можуть призводити до розвитку багатьох захворюваннь. Лікування таких хвороб повинне бути комплексним та ставити собі за мету регулювання менструального циклу, відновлення правильної роботи усіх задіяних в цей процес органів.

Захворюваннями матки вважаються:

• ендометрит – запалення слизової оболонки тіла матки;
• метроендодермит – запалення слизового та м’язового шару тіла матки;
• панметрит – запалення всіх шарів стінок матки;
• периметрит – запалення очеревини, яка покриває тіло матки.

Захворюваннями придатків є:

• сальпінгіт – запалення маткових труб;
• оофорит – запалення яєчників;
• сальпінгоофорит або андексит – запалення маткових труб та яєчників;
• гідросальпінкс – запальна мішечкувата пухлина маткової труби з накопиченням серозної рідини у її просвіті;
• андекструмор – запальна пухлина маткових труб та яєчників;
• піоварум – запальна пухлина яєчника з гнійним розплавленням його тканин;
• перисальпінгіт – запалення очеревинного покрову;
• піосальпінкс – запальна пухлина маткової труби з накопиченням гною у її просвіті.

Іноді захворювання придатків можуть протікати зовсім безсимптомно, жінка не відчуває дискомфорту, тому не звертається до лікаря. Але частіше виникає біль внизу живота, який може віддавати в поперековий відділ хребта, підвищується температура тіла, виникають болі під час статевого акту. Причиною захворювання також може бути переохолодження, застудні явища, стреси.

Основні симптоми хронічних запалень матки та придатків: гострі або тупі болі до чи під час менструального циклу; болі під час статевого акту; зниження статевого потягу; підвищення температури; порушення менструальної функції, виділення стають мізерними або дуже рясними; з’являються серозні або гнойові виділення; спостерігається загальна слабкість організму.

Збудниками захворювань матки можуть бути інфекційні, грибкові, протозойні та вірусні мікроорганізми. Частіш за все це мікроби, які вражають цервікальний канал – гонококи, хламідії, мікоплазми, уреаплазми, або умовно-патогенна флора – пептококи, стрептококи, гарднерелла. В основному хронічні запалення протікають приховано і не мають клінічних симптомів. Характерною ознакою запальних процесів матки є кровотечі.

Для боротьби з цими хворобами проводиться комплексне лікування, яке включає в себе курс вітамінів, заспокійливих, загальнозміцнюючих препаратів, а також фізіотерапію, курортно-санаторне лікування.

Гінекологічні захворювання поділяють на гострі та хронічні. На початкових етапах хвороби цієї групи можуть ніяк не проявлятися, їх можливо виявити тільки під час візиту до лікаря та проведення діагностики.

Симптоми гінекологічних захворювань можуть виникати при неправильному положенні внутрішніх статевих органів та їх патологічному розвитку. Багато хвороб виникають внаслідок різноманітних інфекцій, причиною деяких з них є порушення роботи залоз внутрішньої секреці. Також деякі недуги розвиваються внаслідок ураження статевих органів пухлинами.

Велика група гінекологічних хвороб – це наслідок ускладненого перебігу вагітності, пологів та післяпологового періоду. Причин та симптомів статевих захворювань дуже багато. Жіночі захворювання, як і всі інші, виникають, коли для них створюються сприятливі умови: перевтома, переохолодження, стрес, неправильне харчування, захворювання інших органів. Симптоми жіночих захворювань можуть бути відображенням хвороб органів, що стикаються зі статевими.

Болями та неприємними відчуттями в нижньому відділі живота та попереку супроводжуються усі гінекологічні захворювання. Біль може бути раптовим, якщо це гострий запальний процес; він може з’являтись, коли хвороба вже проявилася, і процес перейшов в хронічний; або з’явитися вперше, коли захворювання зайшло вже дуже далеко (рак статевих органів).

Останнім часом широкого поширення набули хвороби статевих органів, що протікають безсимптомно, серед них ті, які передаються статевим шляхом. Прихований перебіг недуги не супроводжується болями в животі, кровотечами, порушеннями менструального циклу, тому кожній жінці необхідно двічі на рік звертатись до гінеколога, проходити профілактичний огляд та робити основні аналізи, що допоможуть своєчасно виявити ознаки будь-якої хвороби та вилікувати її.