Posted on

Контрактури

Під терміном «контрактура» мають на увазі обмеження нормальної амплітуди рухів у суглобі, причиною якого стало вкорочення поза суглобових м’яких тканин – наслідку якоїсь хвороби або травми.

Спеціалісти відзначають декілька різновидів даного захворювання. Так, вроджені контрактури – це супутнє явище клишоногості, м’язової кривошиї, артрогрипозу і т.ін. Успіх лікування в такому разі залежить від своєчасної діагностики основної хвороби і виявлення всіх її ускладнень.

Набуті контрактури виникають в результаті утворення рубців у місцях інфекційного, травматичного та інших вражень суглобів і тканин, після ампутацій, пошкодження сухожиль. Часто вони стають наслідком спастичних парезів, втрати м’язової рівноваги, постійної напруги м’язів, тривалого знерухомлення кінцівки.

Залежно від того, якої тканини більше в контрактурі розрізняють десмогенні, дерматогенні, ендогенні, артрогенні та міогенні контрактури.

Дерматогенні утворюються на шкірі після опіків та запальних процесів;

десмогенні вважаються наслідком зморщування фасцій та зв’язок після уражень глибоких тканин. Вони зустрічаються при запаленнях, можуть супроводжувати деякі захворювання.

Теногенні або сухожильні контрактури зумовлені вкороченням сухожиль або ускладненням їх рухомості у межах синовіальних канальців.

Міогенні контрактури, які ще називають м’язовими, стають наслідком вкорочення м’язів, викликаного рефлекторним скороченням або запальним процесом.

Артрогенні контрактури виникають через зміни в суглобових кінцях, а також у зв’язково-капсулярному апараті суглоба.

Розрізняють також так звані істеричні контрактури, які виникають, коли людина знаходиться в нервово збудженому стані.

Лікування контрактур базується на цілому комплексі оперативних та консервативних заходів. Щоправда, консервативним методам піддаються не всі різновиди даної хвороби. Вони ефективні відносно тих контрактур, що підлягають корекції. У таких випадках дієві знеболювальні, міорелаксанти, фізіотерапія, активні та пасивні фізичні вправи в теплій воді, тому хворим показане прийняття ванн з температурою до 36 градусів.

При більш стійких контрактурах призначають курс ін’єкцій пірогеналу, парафіново-озокиритові ванни, інтенсивний масаж, лікувальну гімнастику.

Posted on

Синдром Зудека

Синдром Зудека – це хвороба, що характеризується больовими відчуттями в кінцівках, причиною яких стало надмірне фізичне навантаження або серйозна травма.

У більшості випадків синдром Зудека виникає як наслідок неправильно встановленого діагнозу та неналежного лікування пошкодженої кінцівки, в основному, кисті. Причиною виникнення цієї хвороби також може стати порушення кровообігу, надто туга пов’язка, поява рубців або надмірно активні рухи хворою кистю.

За даними спеціалістів, розвиток симптомів даної недуги проходить три основні стадії:

  1. Поява набряку на кисті, шкіра на ній червоніє. Людина починає відчувати біль, підвищується температура шкіри, обмежується рухомість кисті.

  2. Шкіра у враженій зоні стає синюшного кольору, набряк суттєво збільшується. Можлива поява м’язового спазму, кисть стає практично нерухомою. Будь-які рухи супроводжуються сильним больовим відчуттям. Спостерігається підвищений тонус м’язів, поступово атрофуються і шкірний покрив, і м’язова тканина. Рентгенівський знімок демонструє яскраво виражені плями біля кістки.

  3. Повністю атрофується шкірний покрив та м’язи кисті, відбувається розріджування кістки. Суглоб стає повністю нерухомим, а біль – нестерпним. Хвороба переходить в хронічну стадію, практично не піддається лікуванню.

Лікування синдрому Зудека базується на полегшенні стану хворого та на профілактиці можливих ускладнень. Його повинен проводити кваліфікований травматолог, який в першу чергу має видати направлення на рентген, щоб визначити стан кісткової тканини. Дві перші стадії захворювання виліковні, третя, на жаль, є хронічною, вона характеризується незворотними змінами у суглобі й тканинах, тому єдине, чим можна допомогти хворому – зменшити больові відчуття.

Оскільки людина страждає від болю, необхідне призначення знеболювальних, паралельно з ними призначають міорелаксанти, тобто препарати, які сприяють розслабленню м’язів. Досить ефективними у даному випадку є ліки, що розширюють судини, а також вітаміни групи В.

Прекрасно зарекомендував себе лікувальний масаж, фізіотерапія, спеціальні фізкультурні вправи, та ці заходи можна використовувати, коли вдалося подолати загострення хвороби.

Posted on

Грижі Шморля

Грижі Шморля – це досить розповсюджена хвороба, яка характеризується дегенеративним враженням міжхребцевих дисків. На відміну від класичної між хребцевої грижі, яка випадає в порожнину каналу хребта, грижа Шморля вважається так званою рентгенологічною ознакою, оскільки вона не призводить до здавлювання нервових закінчень спинного мозку. Дана хвороба є провісником міжхребцевої грижі, тому при перших симптомах її появи слід звернутися до лікаря, щоб попередити враження міжхребцевих дисків.

Пошкодження між хребцевих дисків можуть бути поодинокими та множинними, а в залежності від локалізації лікарі розділяють центральні, передні, бокові та задні грижі Шморля. Поодинокі центральні та бокові враження практично ніяк себе не виявляють, людина почувається цілком здоровою, а коли мають місце передні та множинні грижі, вони стають причиною порушення динаміки хребта, виникнення патологічних симптомів.

Прояви хвороби:

  • біль у спині під час фізичних навантажень;

  • біль у положенні стоячи;

  • швидка втомлюваність у ногах та спині.

Біль у хребті виникає поступово внаслідок суттєвих фізичних навантажень, може посилюватися, якщо положення тіла людини незручне. Якщо хворобу вчасно не виявити та не лікувати, виникає сутулість, грудний кіфоз, внаслідок якого центр тяжіння зміщується і стає причиною непосильного навантаження на передні відділи стоп. Воно, в свою чергу, призводить до розвитку плоскостопості.

Діагностувати грижу Шморля можна лише після повного ренгенлогічного дослідження та магнітно-резонансної томографії. Курс лікування хвороби призначається у залежності від того, наскільки важка ступінь здавлювання нервових закінчень. Непогано зарекомендував себе спеціальний масаж, корекція хребта, лікувальна гімнастика, голкорефлексотерапія. Медикаментозне лікування у більшості випадків не проводиться, оскільки головним завданням лікарів є зміцнення м’язів хребта та підвищення рухомості враженого відділу, тому найефективнішими способами лікування є масаж та спеціальна гімнастика.

Posted on

Травматичні пошкодження кісток та суглобів

Травматичні пошкодження кісток та суглобів у більшості випадків виникають внаслідок раптового впливу механічного характеру, який перевищує еластичні можливості кісткової тканини. Це може бути розтягнення, згинання, зжимання, зсув. Можливий також надлом у вигляді тріщини або повний перелом кістки, часто обидва згадані вище явища супроводжують одне одного.

Неповні переломи кісток, які частіше називають тріщинами, – це найлегший різновид травматичного пошкодження, проте клінічна картина тріщин більш розмита, діагностувати їх складніше. Правильно визначити діагноз і призначити ефективне лікування у даному випадку може лише рентгенологія. Слід відзначити, що рентгенологічною ознакою тріщини є порушення цілісності зовнішньої межу компактного шару кістки, який на екрані має вигляд світлої лінії, що зникає у тіні кістки.

Повні перелами кісток можуть бути поперечними, кісними, продольними та ін. Ступінь пошкодження кістки не завжди супроводжується зовнішніми змінами. Іноді незначні зовнішні пошкодження насправді є ознакою досить складних переламів, та у більшості випадків пошкодження кістки супроводжується виникненням гематоми, набряками, деколи можливе навіть порушення цілісності шкірних покривів та м’язових тканин. В таких випадках правильна діагностика можлива лише за умови використання рентгенологічного дослідження.

Зміщення уламків відбувається виключно при повному переламі кістки внаслідок дії не тільки травмуючої сили, але й впливу групи м’язів, які прикріплені до кісткової тканини. Точне місцезнаходження уламків можна визначити лише шляхом аналізу рентгенограми, виконаної з різних позицій.

Епіфізеоліз – досить специфічна травма, яка зустрічається у дітей та підлітків. Мова йде про відривання епіфізу і його зміщення по лініях росткового хряща, яке можливе тільки в результаті прямої травми.

Перелами з патологією – це переломи, які виникли в кістковій тканині, що була вражена певною хворобою. Ознакою такого переламу є присутність у тканині деструктивних патологічних змін на місці пошкодження, рідше – у інших відділах скелету.

Вивих – це пошкодження суглобу, яке супроводжується порушенням нормальних взаємовідносин суглобових кінців кістки на місці суглобових впадин.