судини - Санаторій Брусниця

Хвороба Рейно та синдром Рейно – два різновиди так званого феномена Рейно: розладу, який викликає надмірне звуження кровоносних судин шкіри під впливом холоду або емоційного стресу. У результаті колір шкіри змінюється на білий, потім на синій, а після закінчення нападу шкіра червоніє. Найчастіше недуга зачіпає пальці рук і ніг, рідше – ніс, мочки вух, губи, язик.

Незважаючи на схожість симптомів, потрібно розділяти два види цієї хвороби.

Хвороба Рейно (первинний феномен Рейно) займає близько 90% всіх випадків і протікає незалежно від інших хвороб.

Синдром Рейно (вторинний феномен Рейно) найчастіше є наслідком іншого захворювання.

Хвороба може розвиватися протягом багатьох років. Як правило, на початку її перебігу симптоми помічаються лише на кінчиках одного або двох пальців, та потім вони охоплюють всі пальці. На верхніх і нижніх кінцівках може з’явитися мармуровий малюнок – сітчасте ліведо.

Якщо причиною розвитку синдрому Рейно є інше захворювання, для вдалої боротьби з недугою необхідно повністю вилікувати її першопричину.

Хвороба Рейно розвивається поступово, тому розрізняють три фази її розвитку.

Перша стадія розвитку захворювання характеризується спазмами судин крайніх фаланг. Кінці пальців бліднуть та холонуть. Найчастіше таке явище трапляється на двох або трьох пальцях обох рук або ніг одночасно. Спазм дуже скоро проходить, капіляри розширюються, пальці набувають нормальної температури та кольору. Якщо хвороба перейшла в наступну стадію, то шкіра на ураженій кінцівці стає синюшною, сама кінцівка припухає. Дана стадія хвороби Рейно вже є небезпечною, оскільки вона спричиняє незворотні зміни в судинах та тканинах.

Третя стадія хвороби Рейно характеризується такими симптомами, як відмирання ділянок м’яких тканин, поява виразок та ранок. Подушечки пальців можуть ставати пласкими, ніби втягнутими всередину. Шкіра на уражених місцях стає жорсткою та лущиться. Слід відзначити, що хвороба Рейно може тривати протягом багатьох, а між першою та другою стадіями часто проходить не один десяток років.

Для профілактики хвороби або синдрому Рейно необхідно берегти свої пальці, вести активний спосіб життя та уникати переохолодження.

Облітеруючі захворювання судин, у тому числі й оклюзія або стеноз судин нижніх кінцівок найчастіше виникає внаслідок атеросклерозу артерій, фіброзно-м’язової дисплазії, облітеруючого тромбангіїту (ендартеріїту), аортоартериту. Ці захворювання є однією з основних причин периферичної артеріальної недостатності.

Облітерація та звуження артерій призводять до послаблення кровотоку, знижують доставку кисню до тканин, погіршують кровообіг у судинах мікроциркуляторного русла, викликають тканинну гіпоксію а також стають причиною порушення тканинного обміну. Він погіршується внаслідок того, що розкривається артеріоло-венулярні анастомози. Зменшення вмісту кисню веде до накопичення продуктів обміну та метаболічного ацидозу, що недоокислились. В цих умовах зростає в’язкість крові, що неминуче призводить до утворення тромбів. Тромби блокують мікроциркуляторне русло, внаслідок чого підвищується ступінь враження хворого органу.

В залежності від ступеню недостатнього кровопостачання вирізняють чотири стадії захворювання.

Показання до хірургічного втручання можуть бути визначені на другій стадії хвороби. Протипоказаннями часто стають захворювання серця, легень, нирок, тотальний кальциноз артерій, відсутність прохідності дистального русла. Лікування без хірургічного втручання показане при першій або другій стадії недугу, або якщо існують інші протипоказання.

Дуже важливо під час лікування усунути шкідливі звички у хворих: вживання тваринних жирів, куріння, алкоголь. Досить ефективною під час лікування спеціалісти вважають тренувальну ходьбу, яка завдяки фізичній активності часто покращує кровообіг у нижніх кінцівках.

Протікання облітеруючих захворюваннй судин багато в чому залежить від профілактичної допомоги. Хворі повинні знаходитись під наглядом спеціалістів кожні 4 – 6 місяців та двічі на рік проходити профілактичне лікування, що допоможе зберегти кінцівку в задовільному функціональному стані. Профілактичним лікуванням є курси прийому лікарських засобів, спеціальні масажні процедури, курортно-санаторне лікування.

Якщо не проводити лікування і не робити активних кроків для покращення кровообігу, ампутація хворої кінцівки неминуча в абсолютно усіх випадках захворювання. Найчастіше сам хворий наполягає на ампутації, зморившись від страшенного болю та безсоння.