Posted on

Неврити

Неврит – це запалення стовбура периферичного нерва, яке проявляється руховими розладами і порушенням чутливості.

Розрізняють два види невритів: локальний та множинний, тобто поліневрит. При локальному невриті страждає тільки один нерв, а їх причиною є місцеві інфекції, травми, пухлини або артрит.

Поліневрит – це пошкодження декількох нервів. Найчастіше його викликають інфекційні захворювання: бактеріальні та вірусні інфекції, зовнішні та внутрішні інтоксикації. Також причинами поліневриту можуть бути переохолодження, нестача вітамінів, судинні та інші порушення.

Неврити здатні розвиватися внаслідок здавлювання нервів, яке може відбуватися, зокрема, через вузькість фіброзних і кісткових каналів (тунельні синдроми). Окрім того, здавлювання нервів іноді ініціюється грижею міжхребцевого диску або осте офітами. Такі стани спостерігаються при остеохондрозі.

Вирізняють наступні різновиди невриту:

  • неврит лицьового нерва;
  • неврит променевого, серединного та ліктьового нервів;
  • неврити сідничного, стегнового, малогомілкового і великогомілкового нервів;
  • неврит слухового нерва;
  • неврит трійчастого нерва.

Основні прояви невриту: постійні тупі болі, які приступоподібно розповсюджуються по ходу нерва; порушення чутливості; рухові розлади; невелике зменшення об’єму та маси м’язів – атрофія ураженої зони. Захворювання може супроводжувати паралічами та парезами.

Важливу роль в лікуванні невритів віддають фізичним вправам. В залежності від того, яка зона уражена, існує велика кількість вправ для розробки саме тієї групи м’язів. Не менш важливу роль в лікуванні відіграють фізіотерапевтичні процедури. При будь-якому ураженні периферичних нервів рук велику увагу приділяють вправам з предметами, пластиліном, гумовими і пружинними пристосуваннями для розробки суглобів пальців, гімнастика у воді. Також в комплексному лікуванні невритів використовують грязьові та лікувальні ванни, гідромасажні ванни, голкорефлексотерапію, масаж з елементами мануальної терапії.

Posted on

Поліневрити

Поліневрити – група захворювань, які відзначаються дифузним враженням периферичних нервів та проявляються периферичними парезами, порушеннями чутливості, трофічними і вегетативно-судинними розладами переважно в дистальних, тобто у віддалених частинах кінцівок.

Поліневрит може виникати після інфекції – грипу, ангіни, дифтерії, дизентерії, тифу; внаслідок екзогенної інтоксикації – отруєння алкоголем, миш’яком, свинцем, хлорофосом; ендогенної інтоксикації (діабет, нефрит); при шкідливих умовах праці – робота на холоді, з вібруючими інструментами.

Першими симптомами захворювання є відчуття повзання мурашок, похолодання й оніміння в долонях та стопах, ниючі або стріляючі болі у кінцівках, відчуття мерзлякуватості в руках і ногах навіть у жарку погоду. Поступово приєднується слабкість в ногах, нестійка хода, розвиваються парези стоп, хворому стає важко утримувати в руках предмети, пізніше наступає атрофія м’язів кінцівок. Людина перестає відчувати дотик гострих та гарячих предметів, в результаті чого погано загоюються забиття. Порушення чутливості спостерігається частіше в дистальних відділах кінцівок. Шкіра на долонях і стопах стоншується, набуває багряно-синюшного кольору, лущиться, з’являються набряки стоп та долонь.

Нігті стають ламкими, тьмяними, посіченими. Інфузне ураження периферичних нервів проявляються периферичними парезами, порушенням чутливості, трофічними та вегетативно-судинними розладами переважно в дистальних відділах кінцівок. Черепно-мозкові нерви у більшості випадків не пошкоджуються, однак до процес може бути залучений блукаючий нерв, який регулює роботу серця і дихання.

Поліневрити поділяють за характером захворювання, в залежності від цього розрізняються і причини захворювання, а значить – і методи лікування.

Спеціалісти вирізняють:

  • інфекційний поліневрит;
  • дифтерійний поліневрит;
  • діабетичний поліневрит;
  • алкогольний поліневрит;
  • миш’яковий поліневрит;
  • авітамінозний поліневрит;
  • професіональний поліневрит.

Лікування в першу чергу повинне спрямовуватися на ліквідацію інфекції або інтоксикації, яка послужила причиною хвороби. Прогноз залежить від своєчасного лікування, у більшості випадків він сприятливий.

Posted on

Плексити

Плексит – враження нервового сплетіння, утвореного передніми гілками спиномозкових нервів. Характеризується захворювання чутливими, руховими, трофічними розладами. Може бути інфекційним, наприклад, при грипі, туберкульозі, бруцельозі; інфекційно-алергічним, наприклад, поствакційним; інтоксикаційним або спричиненим отруєнням свинцем, миш’яком, окисом вуглецю, алкоголем та ін; травматичним, в наслідок вогнепальних, ножових та інших поранень; компресійно-ішемічним при здавлюванні сплетіння уламками кісток при переломі, пухлиною, інфільтратом.

В залежності від локалізації розрізняють шийний, плечовий і попереково-крижовий плексит. Клінічно недуга відзначається руховими, чутливими та вегитативно-трофічними розладами. Ураження сплетіння може бути тотальним або локальним, при якому страждають лише окремі стовбури, пучки і гілки.

Плексит буває одностороннім та двостороннім. Виділяють дві стадії захворювання – невралгічну та паралітичну.

При невралгічній стадії відмічаються різкі болі, які посилюються при рухах або здавлюванні сплетіння. В паралітичній стадії розвиваються периферичні парези та паралічі м’язів, знервованих гілками ураженого сплетіння, понижуються відповідні глибинні рефлекси, порушуються усі види чутливості та трофіка в зоні інервації, що проявляється пастозністю, набряком, вазомоторними розладами.

При уражені шийного сплетіння біль локалізується в зоні верхньої шиї, розвивається парез глибинних м’язів шиї та діафрагми, з’являється гикання.

При ураженні плечового сплетіння біль локалізується в над- або підключичній зоні та переходить в руку. Травмуються м’язи плечового поясу та верхньої кінцівки. Понижуються або зовсім зникають рефлекси верхньої кінцівки.

Плексит попереково-крижового сплетіння характеризується чутливими, руховими та вегитативно-трофічними розладами в зоні інервації. Біль з’являється в зоні попереку та в нижній кінцівці. Спостерігаються парези м’язів стегна, гомілки, стопи, атрофія цих м’язів, пастозність гомілки та стопи, трофічні зміни нігтьової пластини.

При хронічних формах плекситу рекомендовано санаторно-курортне лікування: радонові, сірководневі ванни, грязьові аплікації.

Posted on

Радикуліти

Радикуліт – це захворювання периферичної нервової системи. У вузьких колах під досить розповсюдженою та поширеною назвою хвороби мають на увазі запалення корінців спинномозкових нервів будь-якого відділу хребта. Радикуліт зумовлений втратою форми та еластичності дисків, в результаті чого утворюються грижі, які тиснуть на нервові корінці. Причинами радикуліту можуть бути різноманітні патологічні процеси: травматичні, інфекційні, токсичні, обмінні, пухлинні.

В залежності від місця ураження вирізняють декілька різновидів хвороби:

  • верхній шийний радикуліт;
  • шийно-плечовий радикуліт;
  • грудний радикуліт;
  • попереково-крижовий радикуліт.

За проявами недуги радикуліти бувають гострими та хронічними.

Шийний радикуліт характеризується болями в області шиї та потилиці. Часто больові відчуття виникають без видимої на те причини, іноді при різкому повороті голови або після невеликого охолодження, при кашлі та чханні. При шийному радикуліті виникає так звана захисна реакція на біль – рефлекторна поза голови, яка нахиляється в бік ураження корінців.

Якщо причиною шийного радикуліту є шийний остеохондроз, болі можуть поєднуватися з ознаками недостатнього кровопостачання в артеріях хребта. Хворі скаржаться на часті приступи нудоти, запаморочення, порушення слуху, загальну слабкість, похитування при ходьбі, на тимчасову втрату зору, розлади емоційної сфери, пам’яті, сну.

Шийно-плечовий радикуліт – це ураження нижньошийових та верхньогрудних корінців. При ньому біль стає особливо гострим та інтенсивним, локалізується в зоні шиї, плечового поясу, руки, різко посилюються при рухах рукою, напруженні, кашлі, повороті, нахилі голови в бік, протилежний ураженим корінцям.

При грудному радикуліті частіше проявляються приступоподібні болі, які поширюються від хребта до грудини. Проявлятися вони можуть під час фізичних навантажень або охолодження, їх причиною стають інфекції або інфекційні захворювання.

Попереково-крижовий радикуліт – захворювання периферичної нервової системи. Ця хвороба часто вражає людей працездатного віку, вона схильна до рецидиву та хронічного плину та є причиною тимчасової або постійної непрацездатності.